Перга

Принесене у вулик обніжжя бджола складає в пусті, в основному темні воскові  соти по сусідству з розплодом, заповнюючи їх на 2/3 об'єму, що відповідає 140—180 мг. Молоді бджоли утрамбовують обніжжя головами, а зверху заливають медом.  Без доступу повітря при температурі 33—35°С і підвищеній вологості в гнізді під впливом ферментів слюни і меду обніжжя піддається ферментивному бродінню з утворенням молочної кислоти, яка надалі стає його консервантом і перешкоджає розвитку бактерій і пліснявих грибів.

        Продукт, що утворився з обніжжя, називається перга, або бджолиний хліб.
        В процесі перетворення обніжжя в пергу в ньому відбувається наступне: 
      • кількість жиру і білка зменшується; 
      • збільшується кількість вуглеводів;
      • сахароза поступово перетворюється на моносахариди; 
      • простий цукор під впливом ферментів частково перетворюється на молочну кислоту;
     • в перзі збільшується кількість чи заново утворюються деякі вітаміни (Д, Е, К), гормони росту  та інші активні речовини;
     • в деяких пилкових зернах руйнується оболонка, що покращує їх утилізацію при вживанні бджолою і людиною;
      • пилок майже повністю втрачає алергенні властивості;
      • в перзі змішується різні сорти пилку, що покращує її властивості.
        Перга, на відміну від меду, дуже насичена вітамінами.  На відміну від пилку й обніжжя, зріла перга може зберігатися роками, майже не втрачаючи своїх поживних і цілющих властивостей. Вона використовується бджолами-годувальницями. З'їдаючи пергу, вони за допомогою глоткових залоз виробляють маточне молочко, яким вигодовують молодих личинок і матку.
        Для лікувальних цілей бджолярі відбирають пергу з вуликів лише до середини літа, якщо брати пізніше — можна завдати непоправної шкоди бджолиній сім'ї. Позбавлена "бджолиного хліба", вона буде погано розвиватися, погано приготується до зими, а весною буде позбавлена можливості повноцінно вирощувати ранній розплід. 
        Людині перга нагадує смак житнього хліба, змішаного з медом. Цілющі властивості перги суттєво перевищують властивості звичайного пилку й обніжжя, вона значно краще всмоктується в шлунково-кишковий тракт живого організму.
 

        Способи заготівлі перги для лікувальних цілей:
        1. Рамку з пергою кладуть в холодильник чи в прохолодне місце та використовують пергу разом з воском за необхісністю.
        2. Береться сотова рамка з пергою, бджолярським розігрітим ножем соти зрізаються до основи з кожної сторони рамки. Соти розминають руками і вміщують в кастрюлю з холодною водою.   Віск в цих умовах спливає, а гранули перги осідають на дно.  Потім воду зливають, перга розсипається тонким шаром і висушується впродовж декількох днів. Для консервації пергу змішують з медом у співвідношенні 1:1, кладуть в герметичну банку і зберігають в холодильнику.
        3. Соти з пергою ріжуть (ламають) на шматочки і пропускають 2-3 рази через м'ясорубку.  Отриманий «фарш» перемішують з медом з розрахунком 100-200 г меду на 1 кг перги. Мед  надає перзі стійкості проти бродіння і підвищує її поживну цінність. Суміш розфасовується в банки, заливається зверху медом, щільно закупорується, кладеться в холодильник. В такому вигляді перга довго зберігає свої властивості.